Це стало кульмінацією місяців взаємних звинувачень та територіальних суперечок. У такій ситуації Україні доводиться діяти в умовах багатовекторної турбулентності.
Міністр оборони Пакистану Хаваджа Мухаммад Асіф підтвердив перехід конфлікту з Афганістаном у фазу повномасштабного збройного протистояння. Заява пролунала після нічних зіткнень та авіаударів, що призвели до значних втрат. УНН з’ясовує, які наслідки це матиме для решти світу, зокрема, для України.
Деталі
Після серії авіаударів та гучних заяв про "відкриту війну" напруження між Пакистаном та Афганістаном перейшло у найгострішу фазу за останні роки. Формально йдеться про боротьбу з бойовиками, однак у центрі конфлікту – старі територіальні суперечки, проблема транскордонного радикалізму та криза довіри між сусідами. Для України це ще один сигнал про зростання глобальної нестабільності, де локальні конфлікти швидко набувають міжнародного значення.
Як конфлікт перейшов у гарячу фазу
Пакистан підтвердив нанесення авіаударів по цілях у Кабулі та прикордонних провінціях Пактія і Кандагар. В Ісламабаді заявили, що операції були спрямовані проти бойовиків, які здійснюють атаки на пакистанській території. Афганська сторона звинувачує сусіда у порушенні суверенітету та загибелі цивільних.
Ескалація стала кульмінацією кількох місяців взаємних звинувачень. Пакистан наполягає, що афганська влада, сформована рухом Талібан, не стримує діяльність угруповання ТТП, яке проводить теракти всередині країни. Кабул відкидає відповідальність за дії бойовиків або заявляє, що не контролює всі радикальні структури.
Старий кордон – нові конфлікти
Однією з ключових причин напруження залишається спірний кордон, відомий як лінія Дюрана. Його історія сягає колоніальних часів, а питання легітимності кордону неодноразово ставало джерелом суперечок. По обидва боки проживають племінні спільноти з тісними соціальними зв’язками, що ускладнює контроль над територією.
Для Пакистану контроль над прикордонними районами є питанням національної безпеки. Для Афганістану – це ще й символічна тема суверенітету. У результаті будь-який інцидент швидко набуває політичного забарвлення.
Талібан після повернення до влади
Після 2021 року, коли Талібан знову встановив контроль над Афганістаном, регіональний баланс змінився. Раніше Пакистан вважався впливовим гравцем у афганських справах. Однак нова влада в Кабулі демонструє більшу самостійність.
Ісламабад очікував, що Кабул активніше боротиметься з пакистанськими бойовиками. Натомість, на думку пакистанської сторони, угруповання ТТП отримало більше простору для діяльності. Саме це стало підставою для силових відповідей у вигляді авіаударів.
Ядерний фактор: чи є ризик глобальної ескалації
Пакистан є ядерною державою з кінця дев’яностих років і володіє значним арсеналом. Проте його стратегічна доктрина спрямована насамперед на стримування Індії, а не на конфлікт із Афганістаном. Поточне протистояння має характер прикордонної ескалації середньої інтенсивності.
Ймовірність застосування ядерної зброї в цьому конфлікті вкрай низькою. Водночас сам факт участі ядерної держави підвищує рівень міжнародної уваги та напруження.
Регіональні наслідки
Афганістан уже перебуває у складній економічній та гуманітарній ситуації. Нова хвиля бойових дій може посилити кризу, спричинити внутрішні переміщення населення та нові потоки біженців. Для Пакистану ескалація також несе ризики з огляду на внутрішні економічні проблеми та політичну нестабільність.
Крім того, тривале протистояння може створити додатковий простір для радикальних угруповань, які використовують прикордонні райони як зону для перегрупування та підготовки атак.
Що це означає для України – усе більше конфліктів як елемент великої гри
Для України важливо розуміти, що світова безпекова архітектура дедалі більше нагадує систему взаємопов’язаних криз. Навіть якщо протистояння між Пакистаном та Афганістаном має локальні причини, воно відбувається у ширшому контексті конкуренції між США, Китаєм та Іраном.
Кожен новий конфлікт у регіонах, де перетинаються великі держави, може використовуватися як інструмент стримування, тиску або перерозподілу впливу. У такій логіці війни перестають бути лише регіональними – вони стають елементами глобальної шахівниці.
Для Києва це означає кілька речей. По-перше, міжнародна увага і ресурси партнерів розподіляються між кількома кризами одночасно. По-друге, посилюється загальна тенденція до силових методів вирішення суперечок. По-третє, великі держави дедалі активніше використовують регіональні конфлікти як інструмент геополітичної конкуренції.
У такому середовищі Україні доводиться діяти в умовах багатовекторної турбулентності, де кожна нова ескалація – навіть за тисячі кілометрів – може впливати на глобальний порядок денний. І якщо події в Афганістані справді виявляться частиною ширшої стратегії великих гравців, це стане ще одним підтвердженням того, що сучасні війни дедалі частіше є не лише локальними конфліктами, а елементами великої гри.
Чи переросте це у повномасштабну війну
Найімовірніший сценарій – продовження обмежених операцій та періодичних ударів без переходу до великої війни. Жодна зі сторін не демонструє готовності до масштабної кампанії. Афганська влада зосереджена на внутрішній стабільності, а Пакистан навряд чи зацікавлений у затяжному конфлікті.
Втім ризик неконтрольованої ескалації зберігається, особливо якщо атаки на території Пакистану триватимуть. У такому разі відповідь може ставати дедалі жорсткішою, що створюватиме нові витки напруження.
У підсумку нинішня криза є наслідком давніх суперечностей, безпекових викликів та зміни балансу сил після 2021 року. Вона навряд чи переросте у масштабну війну, але вкотре демонструє, наскільки крихкою залишається міжнародна система безпеки – і як швидко локальні конфлікти можуть впливати на глобальний порядок денний, у якому перебуває й Україна.
Нагадаємо
Пакистанські прикордонники та афганські таліби вступили у бій із застосуванням важкого озброєння – він тривав понад дві години. Обидві сторони заявляють про значні втрати та захоплення прикордонних постів.
