Фото: https://www.transport-community.org
Ексклюзивне інтерв'ю директора Постійного секретаріату Транспортного співтовариства Матея Законьшека агентству "Інтерфакс-Україна"
Текст: Ірина Сомер
В Україні про діяльність Транспортного співтовариства (ТС), та навіть про його існування, знають тільки професіонали. Разом з тим, саме ТС є важливим інструментом Європейського союзу у питанні мобільності та інтеграції транспортних ринків країн-кандидатів до європейського. Мова йде про впровадження законодавства і, відповідно, стандартів на автомобільних, залізничних, внутрішніх водних та морських шляхах та в аеропортах (без авіації як такої).
ТС було засновано у жовтні 2017 року країнами-членами ЄС та на той час шістьма країнами Західних Балкан, п’ять з яких – кандидати в члени ЄС – Албанія, Боснія і Герцеґовина, Чорногорія, Північна Македонія та Сербія, а шостим є Косово, незалежність якого не визнається низкою держав, зокрема, Сербією, Боснією і Герцеґовиною та Україною, і яке статусу кандидата не має. У 2022 році до них у статусі спостерігачів приєдналися три інші країни-кандидати – Україна, Молдова та Грузія.
Безпосередньо ТС працює над поступовим розширенням основної транспортної мережі Європейського союзу – TEN-T (Транс-Європейська транспортна мережа) на Західні Балкани і з липня 2022 року до них долучили Україну та Молдову. TEN-T складається з трьох етапів: це базова мережа TEN-T, яка включає найважливіші сполучення між великими містами та вузлами і має бути завершена до 2030 року, розширена базова мережа, яка має бути завершена через десять років, у 2040 році і комплексна мережа, яка з'єднає всі регіони ЄС з базовою мережею і має бути завершена до 2050 року.
Для функціонування ТС у Белграді був створений Постійний секретаріат, першим директором якого був обраний представник Словенії Матей Законьшек (Matej Zakonjšek). Це – перше інтерв’ю Законьшека українським ЗМІ.
Чи не розглядаєте ви роботу ТС як таку, що дублює роботу Європейської комісії? Адже саме до компетенції Єврокомісії належить робота з інтеграції України до Європейського союзу та втілення основних законодавств, зокрема, і в сфері транспорту?
Наша робота зовсім не дублює те, що робить Європейська комісія. У нас, звичайно, той самий принцип і ті ж самі цілі. А це – інтеграція транспортних ринків регіону Західних Балкан, а тепер і України, Молдови та Грузії до Європейського Союзу. Але підтримка, яку ми пропонуємо, доповнює те, що робить ЄС.
І саме тому нашими основними партнерами є, з одного боку, міністерства, органи влади в різних частинах регіону, а з боку ЄС – Європейська Комісія, зокрема, Генеральний директорат з питань мобільності та транспорту (DG MOVE) та Генеральний директорат з питань розширення та Східного сусідства (DG ENEST).
Наша робота – це, фактично, щоденний контакт для додаткової підтримки та технічної допомоги, посилюючи зусилля з повної інтеграції в ЄС всіх транспортних мереж регіону – Західних Балкан та України і Молдови на основі однакових стандартів, а проєкти, що з'єднують регіон, з'єднують його також з ЄС.
ТС фактично було створено для балканських країн. Яка була причина запросити Україну, Молдову та Грузію стати спостерігачами в цьому Співтоваристві?
Якщо ви подивитеся на карту, і якщо ми дійсно хочемо бачити повноцінно функціональні, а також найефективніші транспортні мережі Європи, то вони можуть працювати лише за умови, що весь регіон, а також Західні Балкани, Україна, Молдова, є його невід'ємною частиною. Це важливо для цих країн, але також однаково важливо і для ЄС.
Тому що, наприклад, якщо ви хочете поїхати з Греції, скажімо, до Словенії, найкоротший шлях лежить через Західні Балкани. Якщо ви хочете мати найкоротше сухопутне сполучення, наприклад, між Азією чи Близьким Сходом, яке проходить через Суецький канал і далі до ЄС. Багато з цих найкоротших, найефективніших сполучень проходять через Західні Балкани, або ж через Україну, Молдову. Саме тому це не лише в інтересах регіональних сторін, але й в рівних інтересах ЄС.
Як тільки ми побачили, що це працює дуже добре на Західних Балканах, зокрема після російської агресії в Україні, стало зрозуміло, що один зі способів, яким ми можемо надати додаткову підтримку, полягає в тому, щоб ми також намагалися працювати над сполученням, бо це справді основа всього. Ми бачимо, що хороші сполучення є важливим засобом для того, щоб суспільство функціонувало як єдине ціле.
Мова йде і про реалізацію основних прав, і про такі прості речі, як навчання у школі, відвідування лікарів, друзів, ведення бізнесу і так далі. Без сталих, добрих зв'язків нічого з цього неможливо, адже це – одна з передумов сучасного суспільства.
В цьому і полягає логіка того, що ми робимо, для розвитку транспортної мережі, зважаючи на її важливість для всього іншого в ЄС та за його межами. Наша мета полягає не лише в тому, щоб наблизити ці країни до ринку ЄС, а й повністю їх інтегрувати.
Отже, ми говоримо про ті самі системи, ті самі стандарти, що й в ЄС. Це – кінцева мета. Для цього нам потрібно мати, з одного боку, законодавство та реформи, які мають відбутися стосовно всіх видів транспорту, а також проєкти, які потім з'єднуватимуть ЄС з країнами-кандидатами. Це головне, чого ми прагнемо досягти.
Звичайно, у кластерах розширення є два розділи, спеціально присвячені транспорту. Один – це розділ 14 про транспортну політику, а інший – 21 про мережі TEN-T. Але коли йдеться про договір про ТС, яким засновано Товариство, то метою є повна інтеграція транспортних ринків, щоб не було жодної різниці в тому, як організовано транспорт, як він працює в Союзі чи в країнах-кандидатах.
Законодавство ЄС у сфері транспорту становить майже 25% від усього законодавства Євросоюзу. З іншого боку, ми бачили звіт про виконання Україною Плану дій ТС, де повне впровадження дорівнює нулю, а часткове впровадження має дуже низькі показники. Як можна поєднати ці дві речі у питанні прогресу України на шляху до ЄС – 25% законодавства, яке необхідно впровадити та його відсутність у звіті про виконання?
Процес, насправді, дуже складний і дуже масштабний. Кількість законодавчих актів, які необхідно як транспонувати, так і впровадити, дуже й дуже велика. Саме тому така значна частина європейського законодавства є законодавством у сфері транспорту, і це створює виклик для всіх. Це перший пункт.
Пункт другий. Коли йдеться про Україну, зрозуміло, що воєнні умови – це додатковий елемент, який не допомагає і не сприяє швидшому розвиткові подій. Тож цілком зрозуміло, що деякі речі потребуватимуть більше часу, а деякі також потребуватимуть зміни умов на місцях. Тож саме тут ми демонструємо багато розуміння.
По-третє, коли йдеться про те, де, за моєю оцінкою, перебуває Україна в імплементації європейського законодавства, я маю сказати, що на політичному рівні співпраця була справді чудовою. Що стосується технічного рівня, то ми спостерігаємо значний прогрес у різних видах транспорту. Наприклад, ми спостерігаємо дуже добру співпрацю з колегами з сектору внутрішнього водного транспорту та з сектору водних шляхів, тощо.
Водночас, розміри українських залізничних систем величезні, і це, звичайно, створює великі труднощі, як, з одного боку, коли йдеться про законодавство та реформи, так і з іншого – про їх впровадження на місцях. Одна з речей, яку ми бачимо, як на Західних Балканах, так і в Україні та Молдові, – це виклик адміністративній спроможності для фактичного впровадження всіх реформ.
І саме тому багато наших проєктів зосереджені на технічній допомозі, з одного боку, на дослідженнях, які ми можемо надати, а з іншого – на обміні передовим досвідом із державами-членами ЄС. Отже, це безперервний процес, і я впевнений, що він триватиме ще деякий час, але саме на цьому ми зосереджені в найближчому майбутньому.
У ТС відсутня технічна інформація з України щодо виконання Плану дій по багатьом параметрам. Цитую: "Україна не включена до оцінки прогресу, оскільки не було отримано жодних даних". Як ви, власне, оцінюєте таку ситуацію? Можливо, Україна таки щось робить, і потім надасть відповідну інформацію?
Ми, звичайно, бачимо багато речей, які відбуваються. Тож це поєднання того, що відбувається на місцях, і інформації, яку ми отримуємо, тощо.
Але ж ви не отримали жодної інформації.
Ситуація в Україні зараз настільки специфічна, що я також дуже добре розумію, чому це так у багатьох аспектах. Воєнна ситуація також не дозволяє багато чому відбуватися, тому ми віримо і сподіваємося, що коли ситуація нормалізується, ця динаміка зміниться.
Водночас, ми проводимо багато тренінгів, багато проєктів з розбудови потенціалу, тощо, і ми вже дуже вдячні, що так багато українських колег змогли долучитися до тренінгів, які ми організували по всьому ЄС, а також тут, наприклад, у Белграді. Тож, скажімо так, я був би більш розуміючим у цьому відношенні.
Чи можете ви навести приклади проєктів ТС з Україною, які зараз є в роботі?
У нас є декілька спеціалізованих проєктів, над якими ми зараз працюємо. Хоча це може бути трохи технічно, але все ж, просто згадаю: у сфері автомобільного транспорту ми надаємо технічну допомогу щодо затвердження відповідних імплементаційних актів, яких буде 11, тобто ми допомагаємо з 11 правовими актами, які потім будуть готові до впровадження або транспозиції, а потім до практичного впровадження. Це буде для автомобільного транспорту.
У сфері водного морського транспорту ми надаємо технічну допомогу, зокрема, щодо узгодження із законодавством ЄС щодо морського транспорту. У нас є 13 законодавчих актів, які ми готуємо.
Все це також буде готове у травні для української влади з метою подальшої імплементації в національне законодавство. Потім, звичайно, дуже важливо, щоб це було впроваджено на місцях.
Якщо говорити про ТЕN-Т та виконання основних вимог до 2030 року, наскільки реально, що Україна зможе їх виконати?
ТЕN-Т має три, скажімо так, елементи. Перший – це карти з визначеними базовою та комплексною мережами. Другий – це стандарти, і третій, це терміни – 2030, 2040 та 2050 роки. 2030 рік – для базової мережі, 2040 рік – для так званої розширеної базової мережі та 2050 рік – для комплексної мережі. Це процес.
Чому я кажу, що це процес? Тому що ми бачимо зараз, наприклад, що коли йдеться про залізниці, то вже в сьогоднішніх умовах в Україні тривають проєкти, зокрема, щодо модернізації як залізничної, так і дорожньої мережі, деяких мостів, а також систем. Тож ми бачимо, процес йде. Отже, модернізація залізничних колій триває, робота над різними частинами законодавства щодо морського транспорту та доріг триває. Наскільки і коли це вплине на зміни на місцях, можливо, ще зарано говорити, але одне, що я можу сказати, це те, що траєкторія руху позитивна.
Яким буде ваше головне послання українській владі та українському народу?
Головне послання полягає в тому, що транспорт і транспортна інфраструктура, як ми бачимо, є засобом для всього іншого. І саме тому зосередження уваги на вчасному виконанні та використання всієї можливої допомоги від ТС, від Європейської Комісії, від міжнародних фінансових установ, тощо – це шлях до фактичного переходу до системи, яка підключена до мереж, що з’єднують усі види транспорту в сучасну систему, що служить як людям, так і бізнесу. І я думаю, що мати фокус, мати чіткий перелік пріоритетів, знати, що станеться і коли – це найважливіше. Це те, про що ми щодня говоримо з нашими колегами.
І ще одне послання полягає в тому, що ми тут, щоб запропонувати будь-яку можливу підтримку, аби допомогти українському уряду, а отже, і українському народу, втілити це в реальність.
Які переваги цієї роботи для українського народу?
Ви можете бачити, що перевагами будуть, перш за все, сучасна транспортна мережа. І коли я кажу сучасна, я маю на увазі сучасну, яка відповідає найкращим європейським стандартам. Це мережа, яка підтримується законодавством про реформи та процесами, що підтримують ці проєкти та системи. А це означає безпечніші та швидші дороги, сучасні залізниці, підключення до мереж Європейського Союзу, менше часу очікування на кордонах, безпечніший та кліматично ефективніший транспорт, як для доріг, так і для залізниці та водного транспорту.
Все це – це майбутнє. І це не лише майбутнє, але й вже частина нинішньої системи, про яку ми говоримо. Є і соціальна складова, як-от права пасажирів, права працівників.
Тож саме тому ми говоримо про дуже складну систему, але водночас у нас є плани дій, ми повинні точно знати, що має відбуватися в різних видах транспорту. У нас є бачення, є підтримка з боку ЄС, коли справа доходить до фінансування, тому я думаю, що все це йде саме в тому напрямку, в якому це має відбуватися. І це обіцянка українському народу щодо того, чого він очікує. Зрештою, те, чого хочуть звичайні громадяни, це як подорожувати з пункту А до пункту Б найзручнішим, найшвидшим, найбезпечнішим та найдоступнішим способом. Ось і все.
Бізнес хоче знати, як швидко вони можуть туди експортувати. Зрештою, транспорт – це засіб нашого життя, зв’язку та можливості для нас, по суті, здійснювати наші повсякденні справи, які ми також вважаємо своїми правами – ходити до школи, ходити на роботу, повертатися назад, займатися бізнесом тощо. Зрештою, до цього зводиться наша робота.
Життя, попри жахливу ситуацію, спричинену війною, триває, і транспорт є важливою частиною цього. Ми, звичайно, як ТС, зосереджені на тому, як ми можемо допомогти Україні робити те, що важливо також і для повсякденного життя громадян – як пересуватися, як транспортувати речі, як налагоджувати сполучення. Можливо, наведу, як приклад, нещодавно відкриту коротку ділянку залізниці, яка повністю відповідає стандартам ЄС.
Ви – перший директор Постійного секретаріату ТС, і ваші повноваження закінчуються в липні. Яким є ваше головне досягнення на цій посаді?
Дуже дякую за це запитання. У нашій роботі, яку ми виконуємо з колегами з різних міністерств, відбувся зсув парадиґми між поглядом на різні проєкти у окремих регіональних партнерів, як на клаптикову конструкцію з 200 кілометрів тут, 20 кілометрів там, і тим, що це означає для функціонування європейської мережі, частиною якої ми є. І це зовсім інший погляд на речі.
Тому що це означає, що для вас те, що відбувається, можливо, не лише у вашого сусіда, але навіть у місці, розташованому за два сусіди, однаково важливо для залізничної лінії, якщо ви хочете з'єднати щось зі свого місця, і ви хочете з'єднати це аж до іншої частини ЄС. І це розуміння зараз є. Це вже не індивідуальна зосередженість лише на тому, що відбувається в конкретного регіонального партнера, а справжнє регіональне розуміння. І це те, що є саме суттю того, що ми намагаємося зробити, коли ми кажемо, що мережа TEN-T є її серцем.
Тепер, коли ви дивитесь на карту, ви більше не бачите різниці між ЄС та країнами, що не входять до ЄС, тому що коли справа доходить до транспорту, різниці більше не існує, і це був величезний крок вперед і величезний спосіб змінити інше мислення.
Одним з ключових досягнень також є те, що ми запросили Україну та Молдову до участі в Спільноті. Географія інша, але виклики, логіка підключення до транспортних ринків, проведення тих самих реформ і намір – той самий: повна інтеграція цих ринків у Європейський Союз і запровадження тих самих стандартів. Це те, чим я також особисто дуже пишаюся.
Що я вас не запитала, але ви б хотіли сказати?
Коли я їздив до Києва та користувався українською залізницею, я бачив відданість людей, які там працюють, які роблять це можливим, тому що зрештою, коли ми говоримо про реформи, роботу на місцях виконують люди. Я справді не лише поважаю, але й захоплююся людьми, які працюють на транспорті в воєнних умовах. Коли ви приїжджаєте і бачите реальність на місці – ви прокидаєтеся посеред ночі, тривога тут, тривога там і так далі… реальність вражає.
Водночас ви бачите стійкість українського народу: поїзд вирушив вчасно, прибув вчасно, квитки були, система існує, і це стійкість громадян, це те, що потрібно не лише цінувати, а й по-справжньому плекати. Це те, що буде силою України та українського народу не протягом наступного року, а назавжди.
